ВИБІР ЕФЕКТИВНОГО АНТИБАКТЕРІАЛЬНОГО ПРЕПАРАТУ: ЧОМУ ФТОРХІНОЛОНИ?

Державна санітарно-епідеміологічна служба України
ДУ «Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л. В. Громашевського НАМН України»


Резюме.

Мета дослідження — вивчити рівень резистентності до хінолінів нозокоміальних штамів мікроорганізмів, виділених від пацієнтів, госпіталізованих в хірургічні стаціонари різних регіонів України.

Об’єкт і методи дослідження. Досліджено 87507 нозокоміальних штамів (у тому числі: S. aureus — 41901 штам, Streptococcus spp. — 9904, E. faecalis — 5041, E. coli — 12516; Enterobacter — 5720, Klebsiella — 4112 та P. aeruginosa — 8313), виділені від пацієнтів, госпіталізованих протягом 2008-2009 рр. в хірургічні відділення 97 багатопрофільних стаціонарів 25 областей України, а також міст Києва та Севастополя. Чутливість штамів вивчено до 8 антимікробних препаратів класу хінолінів — офлоксацину, левофлоксацину, ломефлоксацину, моксифлоксацину, гатифлоксацину, ципрофлоксацину, пефлоксацину та норфлоксацину.

Результати та їх обговорення. Резистентність до фторхінолонів виявили у (22,9 ± 0,1) % досліджених нозокоміальних штамів, у тому числі у (24,4 ± 0,11) % грампозитивних та у (19,8 ± 0,15) % грамнегативних мікроорганізмів. Найбільш активними відносно до протестованих нозокоміальних штамів були левофлоксацин, моксифлоксацин, офлоксацин та гатифлоксацин. Помірна резистентність спостерігалась до ломефлоксацину, ципрофлоксацину, пефлоксацину та норфлоксацину.

Ключові слова: фторхінолони, антибіотикорезистентність, нозокоміальні інфекції, хірургічні стаціонари.

ВСТУП

Однією з причин зниження ефективності лікування хворих та заходів боротьби з нозокоміальними інфекціями є резистентність їх збудників до антимікробних препаратів (АМП). Поява та поширення резистентності мікроорганізмів до АМП є актуальною проблемою для всіх країн світу. Останнім часом спостерігається зростання резистентності P. aeruginosa до антибіотиків, що використовуються в клінічній практиці. Рівень резистентності до АМП має значні коливання в різних країнах світу. Європейською дослідницькою групою, які вивчали чутливість нозокоміальних штамів мікроорганізмів, виділених в 52 центрах 10 Європейських країн встановлено, що частота резистентності у залежності від географічного регіону відрізняється. Про це свідчать також дані багатоцентрового дослідження SENTRY, що проведено в 1997–1999 рр. в США, Канаді, країнах Європи та Латинській Америці. Ріст резистентності мікроорганізмів виявили також за результатами іншого багатоцентрового міжнародного дослідження MYSTIC, що проведено в країнах Європи резистентність в 1997–2000 рр.

АМП класу хінолонів, що використовуються в клінічній практиці з початку 60х років минулого століття, за механізмом дії принципово відрізняються від інших класів антибіотиків, що забезпечує їх активність щодо стійких, в тому числі полірезистентних, штамів мікроорганізмів. Клас хінолонів включає дві основні групи препаратів, принципово розрізняються за структурою, активністю, фармакокінетикою та широтою показань до застосування — нефторовані хінолони та фторхінолони. За даними літератури, на сьогодні в Україні в основному, використовуються препарати групи фторхінолонів, зокрема левофлоксацин, моксифлоксацин та офлоксацин, які показали високу ефективність при лікуванні пацієнтів з інфекціями, спричиненими резистентними штамами мікроорганізмів.

Незважаючи на актуальність і клінічне значення, проблема поширення резистентності мікроорганізмів до препаратів класу хінолонів в хірургічних стаціонарах України досліджена недостатньо. Очевидно, що окремі дані закордонної та вітчизняної літератури не можуть замінити результати баготоцентрових досліджень, за допомогою яких можна визначити масштаби поширення резистентності нозокоміальних штамів мікроорганізмів до хінолінів на локальному, регіональному та національному рівнях. Це пов’язано з тим, що політика використання антибіотиків в Україні та інших країнах суттєво відрізняється.

Мета дослідження — вивчити рівень резистентності до АМП класу хінолінів нозокоміальних штамів мікроорганізмів, виділених від пацієнтів, госпіталізованих в хірургічні стаціонари різних регіонів України.