Микола Гуменюк: “Моя мета – щоб свіжі ідеї в біофармації генерувалися безперервно”

Микола Гуменюк: “Моя мета – щоб свіжі ідеї в біофармації генерувалися безперервно”

Яка подія минулого року була для вас найвагомішою? Як вона вплинула на бізнес?

Найбільш знаковою подією року стала розроблена власним Biotech R&D платформа, яка дозволить створювати лікарські препарати на основі РНК, у тому числі до цієї категорії продуктів належить і РНК-вакцина проти COVID-19.

Чому саме ця подія? Принцип, яким я керуюсь з початку заснування компанії – реінвестувати понад 90% прибутку в нові напрями, що становить понад $ 25 млн на рік. Впродовж тривалого часу ми інвестували в нарощування потенціалу R&D, оновлюючи наші дослідницькі лабораторії унікальним для України спеціалізованим обладнанням, шукали та залучали найкращих фахівців. А головне – не зупинялись жодного дня і впродовж усього періоду вірили в майбутній результат, хоча ця сфера діяльності є складно прогнозованою з точки зору ймовірності отримання запланованих результатів. І саме в минулому році ключовою віхою на шляху становлення нас як біофармацевтичної компанії із ТОП 100 фармацевтичних компаній світу, стала розроблена нашими науковцями РНК-платформа.

Розкажіть про свій перший підприємницький досвід. Що ви з нього винесли?

У другій половині 80-х років, як і багато наших співгромадян і майбутніх підприємців, освоював ази продажів. А навчив мене мій перший підприємницький досвід тому, що часом і для певної категорії продуктів 10% маржі є ціннішими, ніж 100%. Особливо, якщо зважати не лише на комерційну, а й на соціальну складову.

Саме такого підходу дотримувався пізніше, коли, в кінці 90-х в асортименті виробничого майданчика ЮРіЯ-ФАРМ, одними з перших з’явились низькомаржинальні, так звані прості розчини для інфузії. На той час в Україні ще не було їх промислового виробництва – використовували розчини, що виготовлялися в лікарняних аптеках, що не відповідало світовим стандартам.

Пізніше асортимент розширювався, і в ньому залишалось місце низькомаржинальним продуктам. Зокрема додалися шприци й системи для внутрішньовенних інфузій, бо на той час попит на цю продукцію перевищував пропозиції. В загальному підсумку користь для суспільства від такої діяльності значно вища, ніж очікуваний прибуток.

А якою була ваша перша робота, на якій ви отримали гроші? Чого вона вас навчила? Цей досвід потім став у нагоді в бізнесі чи в житті?

Перша робота, як і вся подальша моя діяльність, була пов’язана з медициною та наукою. Я працював медбратом у відділенні кардіологічної реанімації при кафедрі терапії тодішнього Київського медичного інституту, десь близько трьох років. Це був неоціненний досвід. Бо саме середній медичний персонал проводить найбільше часу з пацієнтами, якщо порівняти з іншими ланками в системі медичної допомоги. І саме ці люди, як ніхто інший, знають, які потреби пацієнтів є невирішеними.

Цей досвід пізніше знадобився при формуванні асортименту продукції з точки зору потреб пацієнтів і зручності для середнього медичного персоналу. А належність відділення, в якому я працював, до наукової кафедри, заохотила мене до дослідницької діяльності.

Загалом, сукупність набутого практичного досвіду і здобутих в інституті теоретичних знань утвердили мене в тому, що медицина і наука і є сенсом мого життя.

Помилки нас вчать і мотивують до розвитку. Якою була ваша найбільша невдача? До яких висновків дійшли після неї?

Найбільшою невдачею була спроба ведення спільного бізнесу. Це було на початку моєї підприємницької діяльності. Досвід невдалого партнерства сформував принципи, яких дотримуюся й донині. Я дослухаюсь до кожної думки моїх співробітників, та кінцеві рішення приймаю одноосібно і не беру участі в спільних бізнес-проєктах.

Де Ви бачите себе через 10 років?

Я – засновник ЮРіЯ-ФАРМ. Усе життя створюю середовище, в якому науковці можуть не лише розвиватися, а й реалізовувати та монетизувати свої ідеї. Успішна комерціалізація наукових розробок стимулює розвиток сфери й приплив талановитих фахівців. Це створює можливості для генерації чимдалі більшої кількості свіжих ідей. Хочу зробити цей цикл безперервним.

А з іншого боку, як батько і дідусь, я зобов’язаний думати про наслідки моїх дій і рішень не на одне, а щонайменше на два покоління вперед.
Хочу, щоб світ, в якому житимуть мої онуки та їхні ровесники, був сповнений можливостями. Щоб майбутні покоління були здатні знаходити відповіді на актуальні суспільні запити. Тому я створюю проєкти, що спрямовані на збереження здоров’я і розвиток розумових здібностей нації та усього людства.

Що ви порадили б собі 20-річному?

Займайся тим, до чого лежить душа. Якщо ж ваблять нові сфери – вчися, щоб не бути дилетантом.