Лікування остеоартрозу в рамках доказової медицини

Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця, м. Київ


Остеоартроз (ОА) – хронічне дегенеративно-дистрофічне захворювання суглобів, що характеризується первинною дегенерацією суглобового хряща з подальшими структурними змінами субхондральної кістки, капсульно-зв’язкового апарату й інших елементів суглоба, його деформацією, а також розвитком помірно вираженого реактивного синовіту [1, 3, 4]. На це захворювання припадає майже 80% у загальній структурі патології суглобів в осіб віком понад 60 років, у 10-30% випадків ОА призводить до непрацездатності різного ступеня [1, 4, 7].

За останні 30-60 років зафіксовано зростання захворюваності на ОА у 5-9 разів. Медико-демографічні показники Європи і США засвідчують продовження процесу старіння населення та збільшення частки осіб віком понад 60 років, у 2020 році кількість населення цієї вікової групи збільшиться удвічі. Прогнозується збільшення захворюваності на ОА, особливо у працездатному віці, а також зростання захворюваності в дитячому і підлітковому віці – «омолодження» ОА. Ці складові зумовлюють подальше зростання захворюваності на цю
патологію як в абсолютних, так і відносних величинах. Лікування ОА комплексне і тривале, а наявність множинної супутньої патології у пацієнтів літнього віку вимагає жорсткого підходу у виборі ефективної та безпечної терапії, який ґрунтується на достовірній доказовій базі.