ВПЛИВ ВНУТРІШНЬОВЕННИХ ІНФУЗІЙ НОВОГО ВІТЧИЗНЯНОГО ПРЕПАРАТУ РЕОСОРБІЛАКТ НА ПОКАЗНИК СЕЧОВИНИ КРОВІ ХВОРИХ, ПІСЛЯ ОПЕРАЦІЙ НА СТРАВОХОДІ ТА ШЛУНКУ

Відділення хірургії та клінічної трансфузіології (зав.- ст.наук.співр. І.Й.Євстахевич)
Інституту патології крові та трансфузійної медицини АМН України, м. Львів,
Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького


Резюме. Для вивчення енергетичної дії введеного внутрішньовенно комплексного препарату Реосорбілакт застосовано метод визначення різниці концентрації сечовини в крові до і після інфузій препарату. Клінічне застосування Реосорбілакту проведено в 130 оперованих хворих. Усього проведено 370 інфузій.

Результати досліджень показали, що в ранньому післяопераційному періоді після інфузій Реосорбілакту спостерігається статистично достовірне зниження концентрації сечовини крові оперованих хворих. Різниця сечовини крові після інфузій Реосорбілакту набуває від’ємного характеру, що пояснюється енергетичною дією Реосорбілакту, в складі якого основною фармакологічно діючою речовиною є високоенергетичний шестиатомний спирт сорбітол. Внутрішньовенні інфузії Реосорбілакту зменшують інтенсивність сечовиноутворення в ранньому післяопераційному періоді.

Комплексний інфузійний препарат “Реосорбілакт” зареєстрований і внесений до Державного реєстру лікарських засобів України. Налагоджено промислове виробництво препарату.
Ключові слова: внутрішньовенні інфузії, Реосорбілакт, сечовина крові, оперовані хворі.


Вступ.

Реосорбілакт – засіб реологічної, дезінтоксикаційної, протишокової дії та корекції кислотно-лужного стану, розроблено в Інституті патології крові та трансфузійної медицини АМН України [1,2,3].

Основними фармакологічно діючими речовинами препарату є шестиатомний спирт сорбітол та залужнюючий засіб натрію лактат. До складу Реосорбілакту у збалансованій кількості включені електроліти.

Комплексний інфузійний препарат Реосорбілакт дозволений Державним Фармакологічним центром МОЗ України для широкого медичного застосування та промислового виробництва.

Мета дослідження.

Вивчити вплив внутрішньовенних інфузій нового вітчизняного препарату Реосорбілакт на організм оперованих хворих у ранньому післяопераційному періоді.

Матеріал і методи.

Реосорбілакт – комплексний препарат, до складу якого входить: сорбітол – 60,0 г, натрію лактат – 19,0 г, натрію хлорид – 6,0 г, кальцію хлорид – 0,1 г, калію хло- рид – 0,3 г, магнію хлорид – 0,2 г, вода для ін’єкцій до 1,0 л.

Іонний склад препарату:

− натрій-іон – 6,395 мг/мл – 278,16 ммоль/л;
− калій-іон – 0,157 мг/мл – 4,02 ммоль/л;
− кальцій-іон – 0,036 мг/мл – 0,90 ммоль/л;
− магній-іон – 0,051 мг/мл – 2,10 ммоль/л;
− хлор-іон – 3,995 мг/мл -112,69 ммоль/л;
− лактат-іон – 15,635 мг/мл – 175,52 ммоль/л;
− осмолярність препарату -900 мОсм/л,
− pH – 6,0-7,5.

Реосорбілакт – прозора безколірна рідина у флаконах по 200 мл та 400 мл.

При лікувальному призначенні препарату дотримувались “Інструкції для медичного застосування Реосорбілакту“, затвердженої Державним Фармакологічним центром МОЗ України.

Для виявлення впливу внутрішньовенних інфузій Реосорбілакту на організм оперованих хворих проводили спостереження за їх загальним станом, температурною реакцією, вимірювали артеріальний тиск, досліджували пульс.

Дослідження концентрації сечовини крові у хворих проводили перед інфузіями, через 14 годин після уведень та через 48 годин після закінчення вливань. Концентрацію сечовини крові визначали на біохімічному аналізаторі з мікропроцесором “Pointe – 180”.

Отримані дані обраховані методом варіаційної статистики з вичисленням достовірності різниці на основі критерію t – Стьюдента.

Реосорбілакт уводили внутрішньовенно крапельно, одноразово та повторно, щоденно, протягом 3-5 днів з швидкістю 40 крапель за хвилину.

Добова доза препарату становила 400,0 мл (6 мл/кг маси тіла хворого).

Результати дослідження та їх обговорення.

Розподіл хворих за діагнозом, статтю і віком представлено в таблиці 1.

Таблиця 1

Розподіл хворих за діагнозом, статтю і віком

ДіагнозКількість хворихВік і стать
31-4041-5051-6061-7071-80
ЧЖЧЖЧЖЧЖЧЖ
Рак шлунка75428416817862
Рак стравоходу25141112411
Рак правої легені20271811
Рак лівої легені101621
Усього хворих130521554011311182

Основну групу склали 75 хворих на рак шлунка. В осіб, із метою встановлення клінічного діагнозу, крім рентгенологічного дослідження шлунково-кишкового тракту проводили ендоскопічне обстеження шлунка, дванадцятипалої кишки за допомогою фіброгастроскопа і фібродуоденоскопа з біопсією пухлини, хворим на рак легень робили бронхоскопію.

Передопераційну підготовку хворих у плановому порядку проводили з урахуванням виявлених під час обстеження порушень життєво важливих органів і систем – серцево-судинної, дихальної, сечовидільної, функціонального стану печінки, нирок.

Оперативні втручання проводилися під ендотрахеальним наркозом з керованим диханням. Спосіб і об’єм резекції стравоходу, шлунка – гастректомії, легень – пульмонектомії встановлювали залежно від локалізації, поширення і форми росту ракового процесу, виявленими перед і під час операцій. Види і характер оперативних втручань представлені в таблиці 2.

Таблиця 2

Оперативні втручання в онкологічних хворих, які отримали інфузії Реосорбілакту

ОпераціїКількість
операцій
Резекція стравоходу12
Резекція середнього грудного віддділу стравоходу8
Резекція нижнього грудного віддділу стравоходу5
Гастректомія16
Гастректомія з резекцією нижнього грудного відділу стравоходу13
Проксимальна резекція шлунка з резекцією нижнього грудного відділу стравоходу11
Субтотальна резекція шлунка10
Гастроектомія зі спленектомією8
Гастроентероанастомоз7
Гастростома5
Лапаротомія5
Правобічна пульмонектомія11
Правобічна торакотомія4
Правобічна верхня лобектомія3
Правобічна нижня лобектомія2
Лівобічна пульмонектомія5
Лівобічна нижня лобектомія3
Лівобічна торакотомія2
Усього:130

Найбільш частою операцією була гастректомія та гастректомія з резекцією нижнього грудного відділу стравоходу. Проксимальна резекція шлунка з резекцією нижнього грудного відділу стравоходу проведена 11 хворим. Субтотальну резекцію шлунка виконано 10 хворим, гастректомію із спленектомією 8 хворим. Резекцію стравоходу проведено у 12 хворих. Резекцію середнього грудного відділу стравоходу виконано 8 хворим (табл.2).

У хворих на рак легень найбільш частою операцією була правобічна пульмонектомія. Верхню правобічну лобектомію проведено трьом хворим. У п’яти хворих проведено лівобічну пульмонектомію. Нижню лівобічну лобектомію виконано трьом хворим (див. табл.2).

Для внутрішньовенного уведення Реосорбілакту застосовували пластикатні системи одноразового використання. Повільне уведення не більше 40 крапель за хвилину сприяло кращому засвоєнню препарату і підвищувало ефективність інфузійної терапії. Толерантність хворих до уведеного Реосорбілакту була доброю. У процесі вливання пацієнти не мали ніяких неприємних відчуттів, ранні і пізні побічні явища не спостерігалися.

Інфузійну терапію Реосорбілактом отримали 130 онкологічних хворих, оперованих на шлунково-кишковому тракті та легенях. Усього проведено 370 одноразових і повторних інфузій.

Клінічні дослідження показали, що за даними показниками артеріального тиску порушень гемодинаміки не спостерігалося. При дослідженні кількості серцевих скорочень за 1 хвилину при внутрішньовенному уведені Реосорбілакту, збільшення або прискорення їх числа чи сповільнення не виявлено.

Спостереження за динамікою температури тіла хворих до інфузій, протягом вливань, після закінчення інфузій через кожну годину свідчить, що препарат Реосорбілакт не викликав ні в одного хворого пірогенної чи алергічної реакції.

Для оцінки енергетичної дії уведеного внутрішньовенно препарату Реосорбілакт, основною фармакологічно діючою речовиною якого є високоенергетичний багатоатомний спирт сорбітол, застосовано метод визначення різниці концентрації сечовини в крові до та після інфузій. Результати досліджень представлено в таблиці 3.

Таблиця 3

Динаміка концентрації сечовини та її різниці у крові хворих після внутрішньовенних інфузій препарату Реосорбілакт і 5% розчину глюкози в ранньому післяопераційному періоді

Час дослідженняСтат. показникГрупи хворих
5% розчин глюкози (I група хворих)Препарат Реосорбілакт у поєднанні з 5% глюкозою (II група хворих)
Концентрація сечовини, ммоль/лРізниця концентрацій сечовини, ммоль/лКонцентрація сечовини, ммоль/лРізниця концентрацій сечовини, ммоль/л
До інфузійn15 15 
M±m7,42±0,387,58±0,40
Через 14 годин після уведеньn15+0,0815-1,11
M1±m17,50±0,426,47±0,28
Р1>0,05<0,05
Через 48 годин після уведеньn15+0,2215-1,15
M2±m27,64±0,436,43±0,30
Р2>0,05<0,05
Примітка. Р12 – вірогідність різниці по відношенню до інфузійного періоду

У першій групі хворих (контроль) після внутрішньовенного уведення 5% розчину глюкози спостерігається тенденція до зростання концентрації сечовини у крові з 7,42±0,38 ммоль/л до 7,50±0,42 ммоль/л через 14 годин після інфузій.

Під час інфузій Реосорбілакту в осіб не спостерігалося побічної дії та післятрансфузійних реакцій. Через 48 годин після закінчення уведення, концентрація сечовини крові підвищилася до 7,64±0,43 ммоль/л. Різниця концентрації сечовини набуває позитивного характеру і становить +0,22 (див. табл.3).

У ранньому післяопераційному періоді спостерігається підвищений катаболізм ендогенних білків з метою компенсації збільшених енергетичних витрат організму, спричинених операційною травмою, що проявляється у підвищенні концентрації сечовини крові.

У другій групі хворих, яким проводилися внутрішньовенні інфузії Реосорбілакту в поєднанні з 5% розчином глюкози, спостерігається статистично вірогідне зниження концентрації сечовини з 7,58±0,40 ммоль/л перед інфузіями до 6,47±0,28 ммоль/л (P<0,05) через 14 годин після уведення, та до 6,43±0,30 ммоль/л (P<0,05) через 48 годин після вливання. Різниця концентрації сечовини в плазмі крові набуває від’ємного характеру і становить – -1,15 (табл.3).

Таким чином, на основі проведених досліджень встановлено, що внутрішньовенні інфузії препарату Реосорбілакт зменшують інтенсивність сечовиноутворення, що свідчить про зниження витрат ендогенних білків для підтримання енергетичного гомеостазу хворих у ранньому післяопераційному періоді. Від’ємний характер концентрації сечовини пояснюється енергетичною дією препарату Реосорбілакт, у складі якого основною фармакологічно діючою речовиною є високоенергетичний багатоатомний спирт сорбітол.

Комплексний інфузійний препарат Реосорбілакт зареєстрований і внесений до Державного реєстру лікарських засобів України. Налагоджено промислове виробництво препарату.

Висновки

  1. Внутрішньовенні інфузії препарату Реосорбілакт, за даними показника різниці концентрації сечовини крові хворих у ранньому післяопераційному періоді, виявляють енергетичну дію, яка зумовлена наявністю високоенергетичного багатоатомного спирту сорбітолу, який міститься у складі Реосорбілакту, і є основною фармакологічно діючою речовиною.

  2. Розроблений новий комплексний препарат поліфункціональної дії на основі сорбітолу та натрію лактату Реосорбілакт. Побічної дії інфузій препарату як у ранньому, так і в пізньому післяопераційному періоді не спостерігається.

  3. Реосорбілакт рекомендується до широкого медичного застосування у хірургічних хворих, особливо в ранньому післяопераційному періоді.

Перспективи подальших досліджень.

Враховуючи, що новий комплексний препарат Реосорбілакт є розчином поліфункціональної дії, доцільним є вивчення його клінічної ефективності в оперованих хворих. Перспективою розвідки в цьому напрямі є вивчення енергетичного впливу внутрішньовенних інфузій препарату Реосорбілакт на організм хворих у ранньому післяопераційному періоді. Отримані результати дослідження є актуальними для лікарів-хірургів, реаніматологів.