Новий комплексний інфузійний препарат КСИЛАТ і показання до його клінічного застосування (Інформаційний лист)

Комбустіолог, Ендокринолог, Інфекціоніст, Хірург, Нейрохірург, Анестезіолог та медицина невідкладних станів, Ортопед-травматолог, Онколог, Акушер-гінеколог, Невропатолог

Київська медична академія післядипломноїосвіти ім. П.Л.Шупика МОЗ України


Не має сумніву, що сучасна інфузійна терапія належить до одного з важливих лікувальних заходів у практичній діяльності лікарів різного профілю. Раціональне використання відповідних інфузійних препаратів дозволяє ефективно впливати на перебіг хвороби і покращувати результати лікування. Разом з тим успішне лікування можливе при правильному виборі інфузійних препаратів.

Для впровадження в практику роботи профільних установ охорони здоров’я області (міста) пропонується вітчизняний препарат оригінальної дії КСИЛАТ (виробник – підприємство „Юрія-Фарм”). Препарат розроблений Львівським НДІ патології крові та трансфузійної медицини АМН України (патент №59450 по заявці №2001010162, опублікований 15.09.03).

КСИЛАТ (XYLATUM) – комплексний інфузійний розчин, основними фармакологічно-активними речовинами якого є ксиліт і натрію ацетат.

Ксиліт – це п’ятиатомний спирт, який при внутрішньовенному введенні швидко включається в загальний метаболізм, стимулює окислення жирних кислот некетогенним шляхом і сприяє утилізації кетонових тіл в циклі Крепса. Завдяки цьому вважається, що Ксиліт має більш виражену антикетогенну дію, ніж глюкоза. Ксиліт, на відміну від фруктози та сорбіту, не викликає зниження в печінці рівня нуклеотидів (АТФ, АДФ, АМФ), а також безпечний для введення хворим, які не переносять фруктози або мають дефіцит ферменту фруктозо-1,6-діфосфатази. Максимальна швидкість утилізації ксиліту складає 0,25 г/кг маси тіла/год.

Натрію ацетат є залужнюючою речовиною уповільненої дії. На відміну від натрію гідрокарбонату, при застосуванні натрію ацетату корекція метаболічного ацидозу здійснюється повільніше, що не призводить до різких коливань pH крові.

Основні фізико-хімічні властивості: прозора, безколірна рідина без запаху; теоретична осмолярність – 610 мОсм/л, рН 6,0-7,6.

Склад: 100 мл розчину КСИЛАТу містить ксиліту 5,0 г, натрію ацетату 0,26 г, натрію хлориду 0,6 г, кальцію хлориду 0,01 г, калію хлориду 0,03 г, магнію хлориду 0,01 г. Іонний склад препарату: Na+ – 134,4 ммоль/л, K+ – 4,0 ммоль/л, Ca++ – 0,9 ммоль/л, Mg ++ – 1,1 ммоль/л, Cl – – 110,6 ммоль/л, СН3СОО- – 31,7 ммоль/л. Енергетична цінність – 200 ккал/л.

За складом та фармакологічними якостями препарат КСИЛАТ близький до ряду відомих інфузійних розчинів комплексної дії (Стерофундін ВХ5, Парентераль Х5, Томайонін, Тутофузин ОРХ та інш.) і, таким чином, входить до цієї групи комплексних інфузійних розчинів. Крім того, КСИЛАТ є гіперосмолярним розчином і має гемодинамічну та осмодіуретичну дію.

Таким чином, завдяки своїм властивостям, КСИЛАТ має реологічну, протишокову, енергетичну, дезінтоксикаційну, діуретичну та антикетогенну дію.

Препарат випускається по 200 та 400 мл в скляних флаконах. КСИЛАТ зберігається в сухому, захищеному від світла місці при температурі від 2 до 24°С. Т ермін придатності – 2 роки.

Покази. Ксилат рекомендується застосовувати як засіб для зменшення інтоксикації, покращення мікроциркуляції, корекції кислотно-лужного балансу, покращення гемодинаміки при травматичному, операційному, гемолітичному та опіковому шоках (з врахуванням осмолярності крові та сечі), при гострій крововтраті, а також при опіковій хворобі, довготривалих гнійних процесах, різних інфекційних хворобах, хронічних активних гепатитах, для передопераційної підготовки та в післяопераційний період, при некомпенсованому цукровому діабеті, кетоацидозі. Зокрема, КСИЛАТ виявляє єфективний для корекції не діабетичного кетоацидозу у дітей з інфекційною патологією (М.А. Георгіянц і спів. авт. 2005р.)

При всіх вищезгаданих захворюваннях КСИЛАТ застосовується в комплексі з іншим спеціальним лікуванням.

Спосіб застосування та рекомендовані дози. КСИЛАТ вводять дорослим внутрішньовенно, крапельно:

– при травматичному, опіковому та гемолітичному шоці – дорослим по 600- 1000 мл (10-15 мл на кг маси тіла), однократно та повторно на протязі доби;

– при гострій крововтраті – дорослим по 1000-1400 мл (до 20 мл/кг). В цьому випадку інфузії КСИЛАТу рекомендується також проводити на догоспитальному етапі, в специалізованій машині “Швидкої допомоги”;

– при хронічних та токсичних гепатитах – дорослим по 400 мл (5-6 мл/кг), крапельно, повторно на протязі доби (потрібен контроль показників функції печінки);

– в передопераційний період та після різних хірургічних втручань – дорослим по 400-600 мл (6-10 мл/кг), крапельно, однократно чи повторно, щоденно, на протязі 3-5 днів;

– для парентерального харчування хворих, в тому числі з діабетом, – дорослим по 1000 мл (10-15 мл на кг маси тіла), однократно чи повторно на протязі доби.

Побічна дія. Нудота, здуття кишковика, пронос, біль в животі. Ксилат, як і інші гіпертонічні розчини при тривалому введенні може викликати подразнення периферичних вен в місці введення. За деякими літературними джерелами, при значному передозуванні препаратів, що містять ксиліт, можливий розвиток оксалозу з ушкодженням паренхими нирок. Тому, при супутньому захворюванні нирок потрібен ретельний нагляд за їх функцією та помірне зниження дози препарату.

Протипокази. Гіперосмолярна кома, анурія. КСИЛАТ не слід вводити у випадках, коли протипоказане вливання великої кількості рідини (крововилив у мозок, тромбоемболія, серцево-судинна декомпенсація, гіпертонічна хвороба ІІІ ст.). КСИЛАТ не можна змішувати з фосфат- та карбонат- вміщуючими розчинами. Препарат не може бути розчинником для інших препаратів.

Особливості застосування. Призначення препарату слід здійснювати з урахуванням осмолярності крові та сечі, а також кислотно-лужного стану та функції нирок. Застосування КСИЛАТу у хворих на цукровий діабет необхідно проводити під контролем цукру крові.

Про можливість використання КСИЛАТ у вагітних жінок та в період лактації дані відсутні.

Враховуючи вищевикладене, вважаємо за доцільне впровадити застосування препарату КСИЛАТ у широку клінічну практику. Включати цей препарат до схем інфузійної терапії потрібно з точним врахуванням наявних показів й протипоказів. Для попередження ускладнень рекомендується не перевищувати наведені разові та добові дози препарату.