Відомо, що основною патофізіологічною ланкою формування функціональної неспроможності ендотелію є зменшення виділення ним оксиду азоту (N0). Дослідження концентрації даної молекули було б найбільш оптимальним способом візуалізації наявності ендотеліальної дисфункції.
Досліджено вплив Pеосорбілакту (інфузійний препарат на основі сорбітолу і натрію лактату) на газовий склад і кислотно-основний стан крові у 13 хворих ідіопатичним фіброзуючим альвеолітом.
На наявність ефектів вовчакових антикоагулянтів (ВА ) обстежено у 19 хворих на множинну мієлому (ММ). Активність ВА виявлено у 6 (31,6%) з 19 хворих на ММ. У 1 хворої вивчено динаміку ВА під час лікування.
Викладені результати досліджень свідчать, про більшу ефективність поєднання стандартної терапії у комбінації з Латреном у патогенетичному лікуванні хворих на ХОЗЛ літнього та старечого віку з тиреоїдною гіпофункцією та гіпокортизолемією, порівняно з брохолітиками.
Інфекціоніст, Анестезіолог та медицина невідкладних станів, Педіатр
Результати проведеного дослідження свідчать, що застосування Pеосорбілакту у дозі від 6 до 10 мл/кг/добу призводить до позитивної динаміки лабораторно-біохімічних показників у хворих з онкологічною патологією товстого кишківника в ранньому післяопераційному періоді.
Для вивчення енергетичної дії введеного внутрішньовенно комплексного препарату Реосорбілакт застосовано метод визначення різниці концентрації сечовини в крові до і після інфузій препарату.
У роботі викладені результати дослідження впливу Реосорбілакту® на кардіогемодинамічні параметри та мікроциркуляцію у хворих на хронічну хворобу нирок як із збереженою їх функцією, так і з наявністю хронічної ниркової недостатності.
Вплив внутрішньотканинного електрофорезу (ВТЕ) антибактерійних засобів та ентеросорбції на перебіг опікової хвороби вивчали у 36 потерпілих із термічними опіками ІІІ А-Б–ІV ступеня площею від 20% до 48% поверхні тіла.
Проведено изучение влияния Pеосорбилакта при однократном капельном введении на реологические свойства крови у больных ишемической болезнью сердца и хроническим обструктивным бронхитом.
Реополиглюкин при внутривенном капельном введении в дозе 200,0 мл оказывает выраженное гемодилюционное действие. Вместе с тем, препарат достоверно повышает вязкость плазмы, не оказывает существенного влияния на агрегацию и деформируемость эритроцитов, агрегационную способность тромбоцитов.
В статті наведені дані про 2 клінічні випадки мультирезистентного туберкульозу легень, при яких додавання в схему поліхіміотерапії розчину етамбутолу для внутрішньовенного введення дозволило в значній мірі покращити результати лікування та пришвидшити процес одужання пацієнтів.
Терапевт, Кардіолог, Ендокринолог, Анестезіолог та медицина невідкладних станів, Невропатолог
Ситуацію з цукровим діабетом (ЦД) Всесвітня організація охорони здоров’я розглядає як епідемію неінфекційного захворювання. Велике соціальне значення ЦД визначається не тільки швидким розвитком ускладнень, інвалідизації, але й економічним аспектом для країни в цілому.
Проведено огляд механізмів біологічної дії аргініну. Досліджено вплив препарату “Тівортін”, який містить L-аргінін, на ендогенний синтез NO. Встановлено, що перитоніальна ін'єкція щурам розчину препарату призводить до підсилення утворення NO в організмі, що супроводжується підвищенням рівня нітритів та нітратів в сечі та крові. За даними ЕПР-спектроскопії збільшується вміст NO в тканині печінки, підсилюється ...
